Об'єкти культурної спадщини Рава-Руської міської територіальної громади

Дерев'яна церква Святого Духа 1502 року з дзвіницею (с. Потелич)

Найстаріша дерев'яна церква Львівщини та тридільна в Україні. Видатна пам'ятка архітектури та монументального мистецтва галицької школи. 21 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, Церква Святого Духа, разом з іншими дерев'яними церквами карпатського регіону, була включена у список світової спадщини ЮНЕСКО. У XVII столітті у церкві було встановлено новий двоярусний іконостас. Розписи церкви було зроблено в 1620—1640 роки. Ікона «Деісус» була виконана відомим іконописцем Іваном Рутковичем у 1683 році. Поряд з церквою знаходиться дерев'яна квадратова в плані двоярусна 20-метрова вежа-дзвіниця розміром 4,4×4,4 м, збудована у той самий час, що і церква.

Дерев'яна церква Преподобного Теодозія Печерського 1627 року (с. Нова Кам'янка)

У 1866 р. у село для новоствореної парафії перенесли розібрану стару дерев'яну церкву з Угнова, збудовану коло 1627 р. і зібрали на новому місці у 1867 р. 16 травня 1867 року в селі було урочисто відкрито церкву Святого Теодозія Печерського. З того часу в цей день у Новій Кам`янці щорічно відзначають храмовий празник, який в народі називають Свободою (або ж Слободою), оскільки відкриття святині було приурочене до чергової річниці скасування панщини в Галичині.

Дерев'яна церква Святих Косми і Дем'яна 1866 року з дзвіницею (с. Гійче)

Найдавніші згадки про церкву в селі походять з XVI століття. Ерекційна грамота парафії надана у 1718 р. У XVIII ст. була збудована попередниця нинішньої – дерев’яна церква Святого Архистратига Михаїла, звана в народі “волоською”. У 1866р. зведена теперішня дерев’яна будівля стараннями пароха о. Платона Куровецького. На його замовлення проєкт нової дерев’яної церкви в Гійчу виконав Сильвестр Гавришкевич, для якого це стало одним з перших проєктів дерев’яної церкви. Визначальним для архітектора моментом стало впровадження у проєкт церкви елементів класицистичного стилю, характерного для його ранньої творчости. Часто зустрічається дата побудови – 1860 рік, написана навіть фарбою на шалівці. Ця помилка виникла через друкарську помилку в передвоєнних шематизмах. Повоєнні шематизми подають правильну дату. Така ж дата є і в архівній справі. На південний захід від церкви розташована триярусна дерев’яна стовпова дзвіниця, збудована у 1867 році.

Дерев'яна церква Святої Параскеви 1866 року з дзвіницею (с. Забір'я)

Існуюча дерев'яна церква зведена на місці давнішої у 1865-1866 рр. майстром Симеоном Козаком, який звів в околиці ще шість інших церков. Це тризрубний храм, завершений трьома восьмериками, вкритими шоломовими банями з ліхтарями і маківками. Стіни підопасання відкриті, надопасання і восьмериків – кожуховані ґонтами. На південний захід від церкви розташована триярусна, квадратова в плані дзвіниця, вкрита наметовим дахом. На надпоріжнику її дверей поряд з маль -тійським хрестом в колі шнурового орнаменту вирізьблений напис: “Пд 1889”, що засвідчує час її побудови.

Дерев'яна церква Святого Дмитра 1875 року (с. Волиця)

У 1875 р. стараннями пароха о. Корнилія Саїка завершено будівництво існуючої дерев’яної церкви, що тривало п’ять років. Святиня хрещата в плані, п’ятиверха, оточена старими липами. Рівновисокі зруби п’яти головних об’ємів завершені високими світловими восьмериками, вкритими шоломовими банями зі сліпими ліхтарями і маківками. Церкву оточує опасання, оперте на профільовані колони. Ризниці сховані під опасанням, але своїми дахами здіймаються над ним. Стіни надопасання кожуховані ґонтами, восьмериків – криті бляхою, що спотворює вигляд цієї монументальної будівлі. Цікаве вирішення інтер’єру храму. Бокові рамена об’єднані з навою триарковими прорізами. Хори, що оббігають по периметру бабинець, виходять і в наву. У інтер'єрі церкви збереглися ікони, написані Теофілем Копистинським, а також різьблений золочений іконостас. Церква, що вражає своєю монументальністю, належить до найкращих дерев’яних будівель регіону.

Дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці 1920 року (с. Річки)

У 1920 р. зведена невелика дерев’яна церква-каплиця. По другій світовій війні стояла зачиненою до 1989 р. Тризрубна безверха будівля. Складається з трьох прямокутних об’ємів – нави в центрі, вужчого вівтаря зі сходу та вужчого невеличкого присінку з заходу. Всі приміщення вкриті двосхилими дахами. На дещо вищому гребені даху нави встановлений чотирибічний ажуровий ліхтар, завершений маківкою. Стіни будівлі шальовані вертикально дошками і лиштвами.

Дерев'яна дзвіниця церкви Святої Трійці 1593-1595 років (с. Потелич)

Унікальна дерев'яна дзвіниця (1593 р.) від первісного храму Святої Трійці збереглася донині. Вона квадратна у плані, каркасна, що завершується високою шатровою покрівлею, під якою знаходиться ажурна аркада. Дзвіниця сягає у висоту 20м., відзначається монументальністю і строгістю архітектурних форм, а також вважається пам'яткою народної дерев'яної архітектури. Величезна вежа-дзвіниця була збудована без жодного цвяха і вважалася головною домінантою тогочасного міського ансамблю, вона розташована на 9 міцних стояках-стовпах, деякі з яких мають діаметр приблизно 70см. Споруда знаходиться позаду церкви, якщо дивитись із вулиці. Це одна з найдавніших дерев’яних будівель дзвіниць України, що своїм струнким строгим виглядом нагадує оборонні вежі давніх укріплень.

Дерев'яна дзвіниця церкви Воскресіння Господнього XVIII ст (с. Старе Село)

У с. Старе Село (раніше Кам'янка-Старе Село) збережена визначна пам'ятка народної архітектури галицької школи - дерев'яна дзвіниця церкви Воскресіння Господнього XVIII ст.
Дзвіниця двоярусна, квадратова в плані, завершена чотирисхилим наметовим дахом. Перший ярус оточений піддашшям, широкий навіс якого лежить на кронштейнах. Другий ярус вертикально шальований дошками і завершений аркадою. Яруси з'єднуються зовнішніми дерев'яними сходами. Дзвіниця церкви Воскресіння Господнього відрізняється співвимірними пропорціями та динамічним силуетом. Стоїть на південний захід від мурованої церкви Покрови Пресвятої Богородиці, збудованої у 1902 році на місці розібраної дерев'яної церкви 1646 року.

Церква Святого Юрія 1846 року (мур.) (м. Рава-Руська)

Перша згадка про дерев’яну греко-католицьку церкву в Раві-Руській датується 1612 роком. Кілька разів її перебудовували, аж доки у 1812 році громада вирішила на її місці побудувати мурований храм. Через брак коштів після закладення фундаменту будівельні роботи припинились. Освячено храм у 1849 році. Дотепер збереглися дзвіниця і різьблений золочений іконостас ХІХ століття, а також частина розписів Юрія Магалевського та Юліана Буцманюка, завершених у 1937 році.

Церква Святої Трійці 1936 року (мур.) (с. Потелич)

У 1936 р. стараннями пароха о. Михайла Дороцького завершилося спорудження нової мурованої церкви за проектом Олександра Пежанського, яку освятив перемиський єпископ Йосафат Коциловський 30 серпня 1936 р.
Хрещата споруда. До ширшої квадратової в плані нави прилягають вужчі півциркульні вівтар і бокові рамена, вкриті півдзвонястими конхами, та прямокутий бабинець, накритий двосхилим причілковим дахом. До вівтаря з півночі і півдня прилягають невеликі прямокутні захристії. Наву вінчає на середхресті більша цибуляста баня з ліхтарем і маківкою на великому світловому восьмибічному підбаннику. По кутах нави на високих вужчих восьмериках розташовані ще чотири цибулясті бані. Чільний фасад членований пристінними пілястрами, які підтримують антаблемент, що оббігає всю споруду. Завершений фасад барокізуючим фронтоном із волютами, в тимпані якого розташоване зображення "Всевидячого ока".

Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці 1899 року (мур.) (с. Равське)

Перша згадка про церкву походить з 1587 р. Попередня дерев’яна тризрубна одноверха церква була збудована у XVIII ст. У 1873-1887 pp. її перебудували, зробивши триверхою, старанням о. Петра Решетиловича. 17 листопада 1892 р. величава церква зі всім вистроєм згоріла. У 1893 р. зведено тимчасову дерев’яну каплицю, а у 1899 р. на її місці завершилося спорудження мурованої церкви за проектом Василя Нагірного стараннями о. Юстина Манастерського.
Розташована на рівній ділянці, на північній околиці села, на певній віддалі від нього. Оточена старими листяними деревами. Хрещата в плані споруда. До восьмигранної в плані нави прилягають укорочені бокові прямокутні раменами, прямокутний вівтар з двома невеликими захристіями по боках та прямокутний витягнений бабинець. Наву вінчає шоломова з начільниками баня, завершена ажуровим ліхтарем з маківкою, поставлена на світловий восьмибічний барабан. Рамена хреста вкриті двосхилими дахами. Кути бокових об’ємів фланковані потужними пілонами, восьмигранними у верхній частині, завершеними сліпими ліхтарями з маківками, аналогічними до головної бані. Тиньковані стіни розкреповані по кутах лопатками і прикрашені аркатурним фризом. Західний вхід в бабинець підкреслений потужним порталом, зверху якого влаштований балкон з кованими ґратками.

Церква Воскресіння Господнього 1780 року (мур.) (с. Липник)

Будівництво існуючої споруди розпочалося у 1768, а завершилося у 1780 р. Поновлена у 1792 р. Мурована, тридільна, одноверха, в стилі пізнього бароко. Наву вінчає баня на світловому восьмибічному барабані. Західний причілок завершений бароковим фронтоном. П’ятиярусний золочений іконостас з рокайлевою різьбою походить з кінця XVIII ст. По сторонах іконостасу образи А. Качмарського з 1855 р. Головний вівтар різьблений в стилі бароко з образами художника К. Зелера.