Сьогодні минає 6 років від дня смерті Захисника України, нашого земляка — Богача Михайла Адамовича
Пам’ятаємо. Герої нашої громади.
Сьогодні минає 6 років від дня смерті Захисника України, нашого земляка — Богача Михайла Адамовича.
У цей день ми згадуємо його життя, військовий шлях, мужність і відданість Україні.
Михайло Богач народився 8 вересня 1974 року. Більшу частину свого свідомого життя він присвятив військовій службі, захисту України та служінню державі.
Михайло обрав нелегкий, але почесний
шлях — шлях військового. Після навчання у Львові він здобув військову освіту, у 1993 році розпочав військову службу. Відтоді його життя було нерозривно повʼязане з армією, відповідальністю та служінням державі.
Він був людиною з легким, компанійським і щиро дружелюбним характером, справжньою душею компанії, яка вміла дарувати оточуючим радість і гарний настрій. Найважливішою цінністю для нього була сім’я — він був люблячим і турботливим чоловіком та батьком, для якого рідні завжди стояли на першому місці.
Особливе місце в його серці займала донька. Він дуже сильно її любив, щиро нею пишався та з великою радістю стежив за її успіхами й досягненнями, особливо за її навчанням за кордоном. Її здобутки були для нього особливою гордістю та великою радістю.
Він мав багато захоплень і талантів: любив малювання, спорт, вільну боротьбу та роботу з деревом. Був кандидатом у майстри спорту України та мав чимало спортивних досягнень, які стали результатом його наполегливості, сили духу й праці.
Мріяв після закінчення військової служби — подорожувати Європою, відкривати для себе нові місця, міста та враження. Це була людина, яка вміла цінувати життя, людей поруч і те, що приносило йому радість.
З 1993 року по 2016 служив у прикордонних військах України. Своєю службовою діяльністю вніс значний вклад у розбудову правових засад держави, щодо захисту суверенітету України. У 2003 році приймав участь у врегулюванні конфлікту між Росією та Україною щодо острова Тузла. Був особисто присутній на Тузлі у складі військового підрозділу. У 2016 році вийшов на військову пенсію , але так як в Україні тривала антитерористична операція ( АТО) Михайло не зміг залишатися осторонь та вступив до лав збройних сил України , а саме інструктором механізованого взводу навчально механізованої роти , механізованого батальйону військової частини А3211. Як військовий інструктор він передавав свої знання та досвід молодшим військо-вослужбовцям, готуючи и їх до виконання бойових завдань. Особливо важливим етапом його служби стала участь у захисті України на сході держави. З 27 червня по 22 вересня 2020 року Михайло брав участь у заходах із забезпечення національної безпеки й оборони , відсічі і стримування збройної агресії Росії в Донецькій та Луганьській областях України. Самовіддана служба державі далася в знаки, бо було міцно підірване здоров’я і по поверненні у військову частину А3211 у селі Старичі, Яворівського району, Львівської області, почав почувати себе дуже погано і 11 жовтня 2020 року помер у військовій лікарні м. Львів причиною смерті став Covid19.
За плечима Михайла — роки сумлінної служби, професійності та відданості військовій справі. Його шлях є прикладом людини, яка не шукала легких
доріг, а виконувала свій обовʼязок перед державою. Пам'ять про Михайла Богача — це пам'ять про його службу, працю та внесок у захист України. Михайло Богач був нагороджений Медаллю « 15 років сумлінної служби» його пам’ятна дошка знаходиться у центрі міста Рава Руська.
Такі історії важливо зберігати й розповідати наступним поколінням, адже за кожним іменем стоїть людина, її життя, вибір і доля.
Ми пам’ятаємо.
Ми шануємо.
Ми не забудемо.
Вічна пам’ять і шана Захиснику України Михайлу Богачу.
