Повитиця – небезпечний паразит

  • 184

По­ви­ти­ця по­льо­ва — надзвичайно шкідливий карантинний бурян-паразит, що розмно­жується як насінням, так і ве­ге­та­тив­но — ча­ст­ка­ми стеб­ла. Вона не має ні листків, ні коренів. Закріпив­шись на рос­лині-гос­по­дарі гаусторіями (присосками), па­ра­зит по­сту­по­во обплітає її по спіралі своїм ниткоподібним стеблом, роз­га­лу­жується і пе­ре­хо­дить на сусідні рос­ли­ни. Для по­ви­тиці польової ха­рак­тер­ний прак­тич­но не­об­ме­же­ний ріст та здатність до га­лу­жен­ня, а то­му один ек­земп­ляр па­ра­зи­та за порівня­но ко­рот­кий період мо­же об­плу­та­ти де­сят­ки сусідніх рос­лин. Як ти­по­вий бур’ян-па­ра­зит, по­ви­ти­ця жи­вить­ся тільки з рослин-господарів, ви­с­мок­ту­ю­чи во­ду із роз­чи­не­ни­ми у ній ор­ганічни­ми та не­ор­ганічни­ми спо­лу­ка­ми. Во­на спри­чи­нює по­ру­шен­ня обміну ре­чо­вин у рос­лин-жи­ви­телів, ос­лаб­лює і за­три­мує їхній ріст і роз­ви­ток. Знач­ний роз­ви­ток по­ви­тиці, особ­ли­во за низь­кої аг­ро­техніки ви­ро­щу­ван­ня, вза­галі мо­же при­зве­с­ти до по­вної за­ги­белі куль­тур­них рос­лин. Од­на рос­ли­на повитиці польової ут­во­рює до 15 тис. і більше насінин, що зберіга­ють схожість у грунті про­тя­гом ше­с­ти-се­ми років.

Повитиця є «всеїдним» карантинним бур’яном -паразитом і по­шко­д­жує по­над 200 (а за ок­ре­ми­ми да­ни­ми — і до 630!) видів куль­тур­них і ди­ко­рос­лих,  пе­ре­важ­но трав’яни­с­тих рос­лин. Це ба­га­торічні бо­бові тра­ви, бу­ря­ки, ви­ка, льон, ко­ноплі, тю­тюн, ма­хор­ка, со­че­ви­ця, го­рох, соя, кор­мові бо­би, а та­кож чис­ленні ово­чеві та ба­ш­танні куль­ту­ри - май­же всі ос­новні сільгоспкуль­ту­ри, які нині ви­ро­щу­ють. Віднос­но стійки­ми до цієї аг­ро­номічної на­пасті є ли­ше зернові куль­ту­ри та со­няш­ник. Шкода від повитиці є над­зви­чай­но ви­со­кою і не­до­оціню­ва­ти її не слід.

Ос­нов­ним дже­ре­лом по­ши­рен­ня по­ви­тиці по­льо­вої, рослини-паразиту, є по­га­но очи­ще­не насіння по­льо­вих куль­тур, пе­ре­важ­но лю­цер­ни та ко­ню­ши­ни. По­ви­ти­цю ви­яв­ля­ють у насінні по­льо­вих, ово­че­вих, лікарсь­ких та квітко­вих куль­тур, ви­ро­щу­ва­них в Ук­раїні чи імпор­то­ва­них з інших країн (Ту­реч­чи­ни, Сирії, Греції, Ліва­ну, США, Угор­щи­ни, Чехії, Йор­данії то­що). Існує реальна загроза розповсюдження повитиці на присадибних ділянках населення, адже її можна занести через привозне насіння з-за кордону.

Під час пла­ну­ван­ня за­ходів бо­роть­би із по­ви­ти­цею польовою слід чітко усвідо­млю­ва­ти: як­що бур’ян уже ура­зив куль­тур­ну рос­ли­ну, то зни­щи­ти йо­го мож­на пе­ре­важ­но тільки ра­зом із нею. Повністю поз­бу­ти­ся по­ви­тиці вкрай склад­но - ча­с­то впро­довж декількох років си­с­те­ма­тич­но­го її зни­щен­ня у во­гнищі за­ра­жен­ня. То­му най­кра­щим спо­со­бом є профілак­ти­ка, зо­к­ре­ма ре­тель­не до­три­ман­ня пра­вил ка­ран­ти­ну рос­лин. Най­важ­ливіші з них — це:

  • ре­тель­на пе­ревірка насіннєво­го ма­теріалу. У разі ви­яв­лен­ня насіння по­ви­тиці польової чи іншо­го ка­ран­тин­но­го бур’яну цей матеріал спря­мо­ву­ють на до­очи­щен­ня, або утилізу­ють;
  • ре­тель­не очи­щен­ня ма­шин та зна­рядь, що ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ли на зби­ранні вро­жаю із діля­нок, засміче­них по­ви­ти­цею, перш ніж ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти їх для інших робіт;
  • не­до­пу­щен­ня по­трап­лян­ня по­ви­тиці польової у кор­ми;
  • до­три­ман­ня сівозмін із висівом куль­тур, які не ура­жу­ють­ся або слаб­ко ура­жу­ють­ся по­ви­ти­цею: всіх видів зер­но­вих та со­няш­ни­ку; введення у сівозміну чорного пару;
  • розміщен­ня у сівозміні сприй­нят­ли­вих до по­ви­тиці куль­тур не раніше як через шість років;
  • оран­ка полів, засміче­них по­ви­ти­цею польовою, на всю гли­би­ну ор­но­го ша­ру, що більшою мірою сприяє за­ги­белі про­ростків бур’яну (насіння про­ро­с­тає із гли­би­ни не більше ніж 6 см);
  • до­гляд за посіва­ми слід по­чи­на­ти із бо­ро­ну­ван­ня до по­яви сходів і після. Сходи повитиці польової мають рудиментарний корінь, який лише на 1-2 см проникає в ґрунт на початку сходів, тому будь-який його механічний обробіток під час появи сходів цієї рослини призводить до повного її знищення. Про­тя­гом ве­ге­тації  — про­во­ди­ти міжрядні об­робітки і зни­щу­ва­ти ок­ремі ура­жені по­ви­ти­цею польовою рос­ли­ни де це можливо;
  • во­гни­ща ура­же­них посівів не­обхідно ви­ко­шу­ва­ти із за­хоп­лен­ням півто­ра­ме­т­ро­вої га­рантійної зо­ни на­вко­ло, обов’яз­ко­во до цвітіння бур’яну, ско­ше­ну ма­су ви­су­шу­ва­ти, ви­но­си­ти за межі по­ля та спа­лю­ва­ти. Во­гни­ще потрібно ут­ри­му­ва­ти у стані чор­но­го па­ру або об­роб­ля­ти гербіци­да­ми. Ефективними є грунтові гербіциди Стомп 330, к.е., Примекстра TZ Голд 500 SC, к.с., Харнес, к.е., гербіциди Тітус 25,в.г.,  Пікадор,РК, Юпітер, РК та інші в залежності від вирощуваної культури.
  •  у посівах ба­га­торічних трав і на не­об­роб­лю­ва­них зем­лях по­ви­ти­цю польову слід яко­мо­га частіше низь­ко ско­шу­ва­ти до її цвітіння;
  •  пе­ред зби­ран­ням уро­жаю куль­тур­них рос­лин во­гни­ща на посівах, за­ра­же­них по­ви­ти­цею польовою, не­обхідно ско­шу­ва­ти і зби­ра­ти ок­ре­мо. Засміче­ний уро­жай потрібно зберіга­ти ок­ре­мо.

                            Світлана Вега, державний фітосанітарний інспектор
Управління фітосанітарної 
безпеки ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області