Самовільне спалювання листя та сухої трави - поза законом

  • 28

Фото без опису

 

З настанням весни мешканці міст і селищ виходять на природу: розпочинаються весняно-польові роботи в полі, на присадибних ділянках та городах.  Люди їдуть подихати свіжим повітрям, поспілкуватися з друзями біля вогнища, помилуватися пробудженням природи тощо. Все це є чудовим відпочинком. Часто невід’ємною частиною подібного дозвілля стає вогнище, в якому спалюють торішнє листя, суху траву, дрібне сміття, а також смажать шашлики та картоплю.

Прикро тільки, що деякі громадяни нехтують правилами безпечної поведінки в навколишньому середовищі. Через їхню необачність під загрозою опиняються багатовікові дерева, рідкісні рослини, гинуть звірі та комахи. Адже недбало кинутий недопалок цигарки, іскорка від погано залитого багаття, небезпечні пустощі з вогнем можуть стати причинами виникнення масштабних пожеж, ліквідовувати, які нерідко доводиться силами численних загонів аварійно-рятувальних підрозділів.

Такі пожежі завдають великої шкоди навколишньому середовищу!

 

УВАГА!

Не спалюйте суху траву та сміття!

Не завдавайте шкоди здоров’ю людей і навколишньому середовищу!

Щоб не трапилось лиха, варто дотримуватись елементарних правил поведінки.

Слід бути особливо обережними з вогнем:

· очищати місце, призначене для вогнища, від сухої трави, листя, гілля;

· не розкладати багаття поблизу звисаючих крон дерев, в хвойних молодняках, серед сухого очерету;

· не залишати вогнище без нагляду;

· не залишати місць відпочинку, не переконавшись, що вогонь погашено.

Невеликі займання, які виникли, наприклад, в результаті викиду з вогнища жаринок, необхідно гасити негайно, заливаючи водою, засипаючи піском, землею, накриваючи брезентом, затоптуючи взуттям, збиваючи мокрими ганчірками, віниками, в крайньому випадку – одягом. Бити краще збоку, за напрямом вогню, з невеликим притисканням після удару.

Пам’ятайте! Зупинити початкове розповсюдження вогню значно легше, ніж загасити велику пожежу.

 

ПАМ’ЯТКА НАСЕЛЕННЮ

Із настанням теплої погоди природні пожежі стають для навколишнього середовища справжнім лихом. Навесні торішня трава швидко висихає і легко загоряється від сірника, цигарки.

Мешканці приватних житлових будинків та дач активно починають наводити лад у домогосподарствах, спалюючи гілки, суху траву та різний непотріб. Дуже часто вогонь виходить з-під контролю людини.

Такі пожежі швидко поширюються, особливо у вітряні дні. Вони завдають шкоду як господарствам так і лісовим насадженням.

Зупинити вогонь, що набрав сили, буває дуже непросто.

Останні роки весняні пожежі сухої трави в нашій області та і взагалі по Україні значно почастішали. Сезон трав'яних пожеж значно коротший, ніж сезон лісових і тим більше торф'яних пожеж, він триває не більше трьох-чотирьох тижнів – з часу сходу снігу і висихання сухої торішньої трави на відкритих ділянках, до початку активного росту молодої зеленої трави. Проте, впродовж цього короткого сезону трав'яні пожежі мають масовий характер, охоплюють великі площі і дуже швидко поширюються.

Практично всі трав'яні пожежі відбуваються з вини людини.

Іноді випалювання трави проводиться навмисно сільсько-господарськими організаціями (для очищення сільськогосподарських земель від небажаної рослинності і залишків) або органами лісового господарства (для того, щоб трав'яні пожежі проходили "під контролем" і не призводили до ушкодження лісу).

Ще частіше причиною трав'яних пожеж стають хуліганські дії або проста необережність: залишене без нагляду вогнище, кинутий недопалок, іскра з глушника мотоцикла або автомобіля і так далі. Загоряння трави, що виникають з природних причин (від блискавок), в принципі бувають, але в загальній кількості трав'яних пожеж їх доля дуже маленька.

За самовільне спалювання сухої рослинності або її залишків передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність. Такі дії несуть загрозу навколишньому середовищу та становлять небезпеку для життя людей!

Дуже часто спалення сухої трави переростає у велико-масштабні пожежі. Швидкість поширення вогню під час яких надзвичайно висока, тому локалізувати такі його на відкритих територіях дуже важко.

Особливо небезпечним є спалювання сухої трави на полях, через які проходять високовольтні лінії електро-передач, поблизу лісових масивів.

У населених пунктах спалення сухої трави або листя на присадибних ділянках може перерости у неконтрольоване горіння. Це загрожує знищенням будівель і споруд житлового сектору.

Крім того, погіршення видимості на автодорогах через дим від таких багать може стати причиною дорожньо-транспортних пригод.

Слід зазначити, що вогнем знищується не лише сухостій, але й насіння і коріння живих рослин, пошкоджуються нижні частини дерев і кущів, знищуються гнізда птахів та їх молодняк, страждають дикі звірі (зайці, лисиці та інші).

Руйнується гумус, гинуть ґрунтоутворювальні організми та бактерії, які відіграють важливу роль у мікробіологічних процесах і допомагають рослинам засвоювати корисні речовини.

Це призводить до погіршення якості ґрунтів і, як наслідок, до зниження урожайності. Щорічно в Україні в результаті підпалів сухої трави згорають десятки будинків і дач, нерідко страждають пам'ятники історії і культури, старовинні дерев'яні будівлі.

При цьому доволі часто паліями сухої трави є самі жителі цих сіл і селищ, або гості, які вибралися з міста, щоб порадіти весні, котра настала.

Трав'яні пожежі можуть служити причиною ураження людей – навіть попри те, що безпосередньої загрози для життя людини кожен конкретний підпал трави, на перший погляд, не несе. Але через масові підпали трави навесні забрудненість повітря димом від трав'яних пожеж виявляється не менш високою, чим забрудненість повітря навіть від найсильніших пожеж на торфовищах.

Під час горіння листя та інших рослинних залишків у повітря вивільняються шкідливі хімічні сполуки, які знижують імунітет людини, викликають алергію, захворювання дихальних шляхів, посилюють негативний перебіг хронічних, а також сприяють розвитку онкологічних захворювань.

Наведених вище аргументів цілком вистачає для того, щоб відмовитися від практики навмисного випалювання сухої трави всюди, і домагатися максимально можливого скорочення трав'яних підпалів, що відбуваються внаслідок необережного поводження з вогнем або злого наміру.

ПАМ'ЯТАЙТЕ! При спалюванні трави на присадибних ділянках або стерні на сільськогосподарських угіддях завжди існує загроза перекидання вогню на природні ділянки. Саме із спалювання стерні та соломи на полях починається більшість пожеж у природних екосистемах. Аналогічним чином, існує загроза лісових пожеж і загоряння житлових будинків.